Староруська кухня

Кожен народ живе своїм життям, має свої звичаї, казки, свята та пісні. Саме з відмінностей, які притаманні кожному народу, і складається національна культура. Кожен народ також має свої найулюбленіші страви, а також застільні традиції, успадковані від предків. Національна кухня перебуває в залежності від традиційних життєвих укладів, а також від того, якими були найдоступніші для людей продукти в період її активного формування. Російська кухня теж не виняток. Говорити про російську кухню можна починаючи з IX-X століть. Тоді слов'яни навчилися пекти житній хліб на заквасках із квасу. Це і послужило поштовхом для розвитку кулінарного мистецтва Росії. Згодом цього стали з'являтися страви складніші - курники, кулебяки, млинці, пироги, оладки, паски, сайки та бублики. Технології їхнього приготування все вдосконалювалися й ускладнювалися. Цей час також відзначився появою круп, а як наслідок і відомих російських каш, що виділялися не тільки сировиною, а й консистенцією - розсипчасті, розмазні, рідкі.
Перші записані російські рецепти залишилися нам від ченців-літописців. Вони жили за рахунок власної праці й харчувалися також нею. Ченці орали землю, збирали трави, ловили рибу, займалися пасікою, самі випікали хліб і готували їжу. Пізніше монастирські записи увійшли не лише до змісту куховарських книг, а й до травників і довідників з медицини. Таким чином, можна відзначити величезну роль монастирів для збереження Давньоруської кухні. Але вплив церкви на російську кухню не обмежився монастирями. У давні часи піст тримав кожен, від малого до великого. Під час посту випікали пироги на конопляній, маковій і горіховій оліях. Як начинка була риба, а в ті дні, коли її заборонялося їсти, то капуста, гриби, горох і мак, а з солодких - родзинки, ягоди та яблука. Крім пирогів на стіл подавали кислу капусту, буряк, який заправляли олією та оцтом, а також мочені яблука, каші та гриби. Їсти каші можна було в будь-який день.
Кухня селян вирізнялася меншим багатством і розмаїттям, але теж мала свою вишуканість: святковий обід налічував не менше, ніж 15 страв. Взагалі обід на Русі вважався найголовнішою трапезою. За давніх часів, якщо дім був більш-менш заможним, то на довгий дубовий стіл, який вкривали вишитою скатертиною, подавали по черзі 4 страви. Це холодна закуска і суп, на друге під час відсутності посту була м'ясна страва, а пиріжки або пироги їли "на десерт".
Закуска могла бути найрізноманітнішою. Верховенство тримали різні салати, які являли собою суміш із дрібно нарізаних овочів.  Зазвичай овочі були вареними, до них додавали все, що душа забажає - від холодної телятини до яблука. Звідти-то і походить знаменитий вінегрет. А до кінця XVII століття особливої популярності набув холодець.